Сьогодні ми поговоримо про легендарний корабель , один з тих, що увійшли в історію, і я впевнений, що любителі круїзів, ті, хто насолоджується справжніми пригодницькими подорожами , оцінять його. Як я вже згадував, сьогодні я розповім вам історію «Фрама» – корабля, який використовувався для дослідження Арктики та Антарктики дослідниками Фрітьофом Нансеном, Отто Свердрупом, Оскаром Вістінгом та Руалем Амундсеном наприкінці 19-го та на початку 20-го століть.
Фрам норвезькою мовою означає «вперед», і це, майже напевно, був найміцніший дерев'яний корабель, коли-небудь побудований.
«Фрам» був розроблений для арктичної експедиції Нансена наприкінці 19 століття , під час якої корабель мав застрягти в арктичних льодах і дрейфувати разом з ними до Північного полюса. З цієї причини його було побудовано з дуже малою осадкою , заокругленим корпусом і зовнішнім шаром деревини «зелене серце» , яка надзвичайно стійка до льоду.
Кермо та гвинт можна було забрати всередину корабля . Крім того, і цілком очевидно, що він був добре ізольований , щоб екіпаж міг проживати на борту п'ять років. Також був встановлений вітряк з динамо-машиною для живлення ламп електроенергією.
Його також використовували в експедиції Руаля Амундсена на Південний полюс на початку 20-го століття, яка першою досягла цього полюса.
«Фрам» увійшов в історію як дерев'яний корабель, який здійснив подорож на найдальшу північ і на найдальший південь ; зараз він зберігається в музеї «Фрам» в Осло, столиці Норвегії.
Polar Design: як і чому він вижив там, де інші зазнали невдачі
Спроектована норвезьким суднобудівником Коліном Арчером на верфях Ларвіка , «Фрам» — це трищоглова шхуна зі змішаною рушійною установкою (вітрила та двигун). Її корпус, із заокругленим поперечним перерізом і практично безкілевим, був побудований з кількох шарів деревини з ізоляційними камерами, так що, коли лід тиснув, корабель піднімався та спирався на крижини, а не розчавлювався. Ця конструкція доповнювалася невеликою осадкою для плавання на мілководді, а також висувними гвинтовими та кермовими щитками.
Що стосується розмірів, його довжина становила приблизно 39 метрів , ширина — 5,2 метра , а осадка — 4,7 метра , а водотоннажність — близько 800 тонн . Його початкова рушійна система була паровим двигуном потрійного розширення потужністю близько 220 к.с. , достатнього для судна, призначеного для полярного дрейфу , з експлуатаційною швидкістю близько 7 вузлів та типовим екіпажем з 16 моряків . Пізніше двигун був замінений на більш ефективний дизельний для нових місій.
Від теорії до досягнення: Нансен, дрейф та льодовикова наука
Нансен черпав натхнення з решток корабля «Жанетта» та інших об'єктів, викинутих на берег із Сибіру до Гренландії, щоб продемонструвати існування східно-західної трансполярної течії . Його план був сміливим: дозволити «Фраму» застрягти на крижині та подорожувати разом з нею. Під час цього великого дрейфу корабель служив плавучою лабораторією : вимірювалася справжня глибина Північного Льодовитого океану (кілька тисяч метрів) , вивчався морський лід та процеси його формування, а також спостерігалися вітри, припливи та температура.
Коли дрейфування виявилося недостатнім для досягнення мети, Нансен та Ялмар Йогансен вирушили в дорогу на лижах, санках та каяках у супроводі собак, досягнувши найпівнічнішої широти , зафіксованої на той час, та виживаючи завдяки полюванню та використанню імпровізованих укриттів. Тим часом «Фрам» продовжив свою дрейфуючу подорож і повернувся з усім екіпажем цілим і неушкодженим, довівши, що концепція спрацювала.
Життя на борту було поєднанням дисципліни та стійкості : температура всередині підтримувалася вище 20°C, незважаючи на -40°C на вулиці; бібліотека з сотнями книг та бортовою газетою; різноманітні консервовані пайки ; та регулярні наукові спостереження з використанням найсучасніших приладів. Багато інновацій — лижні кріплення , печі, що розтоплювали сніг під час приготування їжі, тоновані окуляри та багатошаровий вовняний одяг — закріпили полярний підхід , натхненний арктичними народами, такими як інуїти.
Свердруп і Амундсен: картографія, дизельний двигун і стрибок на південь
Під командуванням Отто Свердрупа «Фрам» розширив свою наукову роль у Канадському Арктичному архіпелазі . Для цієї кампанії його надводний борт був збільшений , а обладнання вдосконалено, що дало чудові результати в картографуванні та зборі геологічних, флористичних та фауністичних зразків. На початку 20-го століття Руаль Амундсен використав «Фрам» для своєї антарктичної експедиції: за допомогою логістичної підтримки собак , таборів та розсудливої навігації він очолив першу висадку на Південному полюсі , спираючись на модернізований та надійний «Фрам».
Завдяки цим подорожам «Фрам» закріпив свій легендарний статус дерев’яного корабля, який плавав найдалі на північ і південь від усіх коли-небудь побудованих. Його успіх поєднував військово-морську інженерію , лідерство, науку та скромність, спрямовану на навчання у навколишнього середовища.
Від пристані до музею: збереження та обов'язкова для відвідування пам'ятка Осло
Після років служби корабель лежав на складі та руйнувався, поки ініціатива Ларса Крістенсена , Отто Свердрупа та Оскара Вістінга не призвела до його повної реставрації та перенесення до його нинішнього місця розташування , Музею Фрама , на півострові Бюгдой (Осло). Там відвідувачі можуть оглянути його палубу, каюти та машинне відділення , а також зрозуміти, чому його закруглений корпус, ізоляція та рухова система зробили його архетипом полярного судна.
У музеї також представлено судно «Ґьоа» , на якому Амундсен завершив Північно-Західний прохід , а також пропонуються проекції та реконструкції, які допомагають відвідувачам візуалізувати шторми, лід та маршрути . Для любителів досліджень це обов’язкове місце для відвідування, що поєднує пригоди з наукою та збереженням морської спадщини.
Спадщина «Фрама» виходить за рамки його подорожей: вона синтезує найкращі скандинавські традиції інженерії, дисципліни та допитливості , і демонструє, що за умови належного проектування та поваги до навколишнього середовища навіть найворожіші льоди можуть стати шляхом знань.
